Прокрастинація: як з нею боротися і чи потрібно?
До недавнього часу в суспільстві активно культивувалася культура ефективності. Хвалилися, що є трудоголіками, в 10-11 ночі тільки виїжджали додому. Предметом гордості були історії «як я всю відпустку (всі вихідні) провів за проєктом», коли замість того, щоб насолоджуватися морем, ви сідали в найближчому кафе з ноутбуком і працювали, працювали, працювали...
Рішення пропонувалося – або з'ясувати, чим викликаний страх перед роботою і працювати над цим відхиленням, або навпаки, із серії «збери всю волю в кулак і примусь себе зробити наступну справу за списком». З'явилися мобільні додатки – помічники типу помодоро, трекери звичок, блокувальники інтернету або доступу до соцмереж понад 15 хвилин в день і інше.
Що відчували? З одного боку – свою ущербність, бо нас в тих же соцмережах оточували суцільні «успішні успіхи», коли твої «френди» хвалилися щоденною роботою по 12 годин і задоволеними фотографіями. Ми думаємо, що це ми якісь неорганізовані, недостатньо мотивовані, неефективні співробітники, які так і не знайшли собі таку роботу, де можна кожен день по 12 годин працювати та бути без зупинки результативними.
З іншого боку, це постійне відчуття провини на тему – «чому я не можу зібрати волю в кулак і працювати-працювати-працювати». А почуття провини – деструктивне почуття – воно точно не розвиває, а навпаки, руйнує нас зсередини. Знижує нашу самооцінку, віру в себе та розвиває страхи, що по колу впливає на нашу прокрастинацію.
Чим найчастіше закінчуються такі історії? Особливо, якщо у нас все добре з самодисципліною, ми в цілому дуже відповідальні люди і сили волі теж не позичати? Ось саме ті, хто стиснув волю в кулак і галочку за галочкою щодня зазначає зроблені справи?
Коли ви допрацьовуватимете до такої міри, що навіть на улюбленій колись роботі «вже нічого не хочеться», коли «закінчуються емоції і нічого сказати», коли ви втрачаєте глузд і не розумієте – заради чого стільки років життя угробили? Це вже не кажучи про фізіологічні ознаки вигоряння – постійна втома, бажання спати, коли голова починає гірше міркувати – знижується концентрація уваги, повільніше приймаємо рішення, частіше помиляємося...
Що ми починаємо в такому випадку робити? Арсенал дуже широкий – йдемо у відпустку, міняємо роботу, починаємо ходити по лікарях і обстежуватися, ходимо до психологів, кидаємо все і їдемо на Балі, ходимо до кар'єрних консультантів із запитом «допоможіть знайти своє покликання», «допоможіть перейти в іншу сферу», знаходимо нову роботу і... так до наступного циклу.
Якщо говорити про еволюцію ставлення суспільства до відпочинку, то останні декілька років з'явилося багато книг, в яких посилаються на дослідження, які підтверджують гіпотезу, що треба обов'язково відпочивати (робити перерви) для ефективної роботи. З'явилося наукове обгрунтування – нам треба відпочивати, тому що тільки відпочивши, мозок добре працює.
Якщо ми раніше ставилися до себе як до залізних роботів, які повинні постійно, без відпочинку працювати-працювати-працювати, то тепер ми стали такими собі біороботами, коли робота треба регулярно відводити на спорт, на масаж, годувати правильними БАДами та вітамінами – за роботом треба доглядати, щоб він не зламався завчасно, змащувати, щоб не заіржавів. І тоді цей робот буде довше та ефективніше працювати.
Зрозуміло, що все це пов'язано зі збільшенням активного віку, з тим, що ми стали довше жити і нам хочеться завжди залишатися молодими та активними, а не знесиленими людьми похилого віку. І вже регулярні заняття спортом, здоровий спосіб життя, правильне харчування стали предметом гордості.
Але як люди результату, ми, по суті, віддаємо ці жертви знову на вівтар ефективності, тому що тренування 3-4 рази на тиждень дозволять не тільки добре себе почувати, бути більш енергійним, але й створювати нові нейронні зв'язки, завдяки яким ми знову станемо добре й швидко міркувати, добре та багато працювати, досягати нових і нових результатів.
І знову наш графік забитий до межі, але там обов'язкові музеї-театри, тренування, підготовка до марафонум і напівмарафону... І знову ми перевантажені, але при цьому дуже красива картинка життя на сторінці в інстаграм.
Закінчується це приблизно тим же. Або це через якийсь час повернення знову в трудоголізм, або «нове вигорання» – коли начебто і спиш по 8 годин, і солодке не їсиш, і спорт, і подорожі, а сенс життя знову втрачений в цій гонці за балансом і «новою ефективністю».
Як змінилося ставлення суспільства до прокрастинації? Кардинально. Тепер ти не «тупиш в соцмережах», а «відпочиваєш, тому що мозку потрібен час переключитися з одного завдання на інше». Тепер ти не витрачаєш час даремно, якщо не можеш приступити до чергової задачі, а «обов'язково треба відпочити, робити перерви, пам'ятати про себе». Тому вже навіть рекомендують – піти погуляти посеред робочого дня, подихати повітрям, зайнятися інтернет-шопінгом і потім вже з відпочившим мозком можна ефективно взятися за нову справу та переможно її зробити.
Наше життя з кожним роком прискорюється, ми поглинаємо все більше інформації, робота проникає в усі наші сфери. Якщо ділити «ось це робота, а ось це – життя», якщо малювати коучингове колесо та спеціально записувати собі в завдання «знайти хобі», тому що страждає секція «відпочинок», а робота зайняла всі 10 балів, якщо гнатися за балансом, вираховуючи витрачений час на різні сфери та загнати себе цим бігом – то.... можна знову згоріти. Красивим, молодим і спортивним.
Криза настає, коли ми штучно намагаємося будувати не своє життя, будувати саме по чужим канонам те, як це вважається правильним в даний момент в суспільстві. Так би мовити, тиск нашого «колективного несвідомого». Життя стає по-справжньому гармонійним, коли ти живеш своїм життям і робиш те, що хочеться тобі.
Хочеш багато працювати – працюй, якщо це робить тебе щасливим і наповненим. Хочеш займатися 7 днів на тиждень спортом – займайся. Головне, щоб це були твої бажання. І тоді не буде ні вигорання, ні втоми, ні прокрастинації. Тому що ця діяльність буде наповнювати тебе, а не спустошувати. І давати сенс нашому існуванню на цій планеті.
p { margin-bottom: 0.25cm; direction: ltr; color: rgb(0, 0, 0); line-height: 120%; }p.western { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 12pt; }p.cjk { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 12pt; }p.ctl { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 12pt; }a:link { color: rgb(0, 0, 255); }
p { margin-bottom: 0.25cm; direction: ltr; color: rgb(0, 0, 0); line-height: 120%; }p.western { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 12pt; }p.cjk { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 12pt; }p.ctl { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 12pt; }a:link { color: rgb(0, 0, 255); }
За матеріалами hitjob.com.ua
всі новиниРоздрукувати сторінку
Нагору НазадРобота в регіонах
Місто
Вак.
Рез.
18688
15016
345
57
283
23
315
54
656
240
311
36
302
48
296
34
282
57
283
55
270
10
274
22
280
27
382
121
289
13
297
27
273
19
499
223
264
11
278
35
Робота в Україні
Статистика зарплат
Середня зарплата у Львові та області складає:
- по резюме 0 грн.
- по вакансіях 25000 грн.
Jobs.lviv.ua
- 10358 грн.
за даними Статуправління
Корисні сервіси
Корисні поради
Чому роботодавці не вказують в оголошеннях зарплату: поради hr-експертки, які вакансії оминати
Не вказана в оголошеннях зарплата часто є найменшою проблемою. Попри світо ...
Тренди українського фрилансу-2023: прогноз від Freelancehunt
Світова платформа Exploding Topics та український сервіс фрилансу Freelanc ...
Вигорання під час війни: як залишатися ефективним на роботі – поради експерта
Війна стала важким тягарем для ринку праці. За оцінками соціологічної груп ...