Кадровий крововилив: як вплинути на відтік трудових ресурсів
Досвід свідчить, що повністю ліквідувати міграцію не вдасться.
Відтік трудових ресурсів став найболючішою проблемою сьогодення. Проте, об’єднавши зусилля, бізнес здатен віднайти та застосувати засоби «лікування» цієї «хвороби».
Щоб впоратися з проблемою, слід спочатку усвідомити, що виїзд громадян почався десятиріччя тому, а «безвіз» просто зруйнував формальну перешкоду, а також, що це наслідок цілого комплексу застарілих і глибоких процесів.
Від’їзд людей — це виклик суспільству і його інститутам, це перевірка нас на дорослість, тобто спроможність суспільства мирно вирішувати глибокі застарілі проблеми. Ключову організуючу і ресурсну роль тут може відіграти виключно бізнес, тим більше що він перший і найбільший постраждалий від виїзду громадян. Нам треба чітко сформулювати наш варіант вирішення проблеми й активно збирати сили для тиску на владу задля ухвалення потрібного рішення.
Досвід свідчить, що повністю ліквідувати міграцію не вдасться. Але можна суттєво знизити її інтенсивність і негативні наслідки, якщо об’єднати сили та ресурси і забезпечити комплексний підхід, а також вибудувати правильні взаємини з тими, хто вже виїхав.
Чинники, що мають бути виправлені
Організаційно-економічні проблеми. Низька оплата праці випливає з низької її продуктивності, підвищення якої стримують застаріле обладнання, технології та методи організації праці. Потрібні опанування передових методів організації виробництва та доступне фінансування. Складність у доступі до фінансування спричиняється насамперед відсутністю захисту прав власності, що проявляється через процвітаюче рейдерство і неможливість довести свою правоту в суді.
Фіскально-регуляторні негаразди. Фіскальне навантаження на працю і сам бізнес не дозволяють підвищувати оплату праці, безпечно реінвестувати зароблене та залучати інвестиції.
Складність державного регулювання живить корупцію, яка вбиває інвестиційну привабливість країни. А жорсткість регулювання праці не сприяє гнучкому використанню робочої сили.
Соціально-побутова криза. Вимушені констатувати крах системи соціального захисту — від охорони здоров’я до пенсійного забезпечення. Причиною цього є кволість економіки, що потерпає від браку фінансування та зарегульованості. А ще більше — від бюрократичної тяганини та небажання змінювати порядок з боку тих, хто присмоктався до грошових потоків, в тому числі державних.
Також залишається недоступним для більшості, особливо молоді, власне житло. Тут ключова відповідальність лежить на бізнесі, який не виробив механізмів задоволення цих потреб. До того ж крах деяких будівельних проектів підірвав довіру до девелопменту нерухомості. Значну роль у цьому відіграють і зарегульованість та непрозорість дозвільних процедур, що плодить корупцію.
Проблеми освіти. Професійно-технічна освіта практично розвалена. Особливо, враховуючи, що з 2000 р. держава виділяє на цю галузь щорічно майже $1 млрд. Про якість випускників говорити немає чого. Крім того, вони, якщо і доходять до виробництва, прагнуть негайно звільнитися. Дуальна освіта, про яку чиновники говорять останні приблизно сім років, існує поки лише у формі концепції.
Це результат бюрократичної організації управління та фінансування освіти, коли платить один — держава, а користується інший — роботодавець. Те саме стосується і вищої освіти.
Власна справа та якість життя. В країні фактично відсутня інфраструктура для легкого започаткування власної справи. І це наслідок у першу чергу недостатньої згуртованості бізнес-спільноти. І лише в другу — недоступності фінансування.
Щодо невлаштованості життя і в містах, і тим більше на селі, поганих ЖКГ, екології, небезпеки на вулицях і дорогах обмежимося констатацією. Причини — у слабкості місцевих громад, суцільному очікуванні спасіння від влади, а, власне, від бюрократії.
Отже проблема відтоку робочої сили вирішуватиметься не через її примусову затримку, а через такі зміни у житті в країні, які зроблять його привабливим. Таким, власне, яким воно є в місцях, куди наші люди їдуть.
Динамічна компанія — кадровий магніт
У кожної компанії по-своєму відчувається дефіцит кадрів. Успішна компанія завжди приваблива для персоналу. Отже, слід говорити про підвищення динамічності компанії як спосіб перетворення її на кадровий магніт.
Зараз усі вимушено підвищують зарплатню. Але це не дає бажаного довгострокового ефекту. Спочатку стає добре, а далі треба підвищувати її знов і знов. Так компанія може стати заручником цього процесу, якщо після першого підвищення зарплатні не почне лікувати свої внутрішні хвороби.
Підвищувати оплату праці, зрозуміло, треба і, можливо, не раз, щоб не залишитись без персоналу. Але для цього необхідні джерела. І знайти їх можна лише всередині компанії. Рецепт – у підвищенні продуктивності праці та ліквідації непотрібних витрат.
Розглянемо проблему продуктивності праці. Продуктивність обладнання, по-перше, вимагає капітальних витрат на його закупівлю, по-друге, додаткових зусиль з просування виробленої на ньому продукції на ринок. А на кволому, як у нас зараз, ринку, це нереально. Інша справа, коли той самий обсяг продукції можна виробляти меншою кількістю людей, які наразі в дефіциті. Саме це є результатом популярної зараз концепції Кайдзен — постійного удосконалення.
Послідовно ліквідовувати непродуктивні витрати можна за допомогою ощадливих (lean) підходів до виробництва. І не варто думати, що всі резерви ощадливості вже задіяні. У кожній компанії є так звані невидимі витрати. Ті, до яких звикли («так завжди було»), які вважають природними («а як же інакше») тощо. І вони з’їдають ніяк не менше 15% різних ресурсів, а подекуди і 30-40%. Подивіться на це як на джерело для підвищення зарплатні та прибутку.
Людський фактор: гальмо чи двигун
Існує безліч соціальних технологій, здатних впливати на трудовий колектив. Тільки от їхня ефективність в ієрархічній організації дуже обмежена, позаяк вимагає рівності учасників спільноти. Виникає замкнене коло. Застосування соціальних технологій неефективне в ієрархічній організації, але саме така організація потребує їхнього ефективного застосування.
Розірвати це коло легко, якщо запустити в компанії автономні програми, що вирішуватимуть нагальні потреби працівників. Насамперед це програми соціального захисту. Тут ідеться не про соцпакети, які деякі компанії купують для своїх працівників. Автономність програми означає, що працівники самостійно вирішують усі питання свого соціального захисту.
Спільне збереження трудових резервів
Однак творення привабливих компаній замало, щоб втримати персонал, а головне — мати якісне його поповнення. Такі питання, як доступність фінансування, дерегуляція і захист прав, якісні освіта і життя в українських містах і селах окремі компанії не вирішать. Необхідне об’єднання зусиль передовсім бізнесу, а далі – і громадських організацій.
Доступні фінанси. Насправді зробити фінанси доступними може лише довіра. Та сама довіра, що виросте з дієвого захисту прав. Але станеться це нескоро. Тому бізнесу для залучення фінансування необхідно самостійно утворювати свої острівці довіри. Не для всієї країни, а спочатку для групи компаній, у галузі чи у регіоні.
Розбудова кузні кадрів. Вирішувати проблему освіти кадрів слід без держави, яка все централізувала. Деякі компанії утворюють власні навчальні заклади. Але це під силу лише дуже великому бізнесу. Іншим же доведеться об’єднуватись задля вирішення питань освіти.
Рух до якісної вищої освіти складніший, але також можливий. Найконструктивнішим буде, спираючись на об’єднання випускників вищих навчальних закладів, формувати піклувальні ради при цих закладах, щоб впливати на зміст та якість їхніх програм та викладання.
Ще одним важливим чинником є постосвітнє підвищення кваліфікації фахівців. Цьому сприятимуть професійні об’єднання: енергетиків, механіків, електриків, хіміків, металургів тощо. Саме вони визначатимуть модерний рівень знань у своїй галузі. У подальшому вони можуть навіть організувати підтвердження наявності у фахівців відповідного рівня знань.
Бізнес як соціальний фактор. Як ми зазначали, якість життя вирішальним чином визначається спроможністю громад навести лад у своїх населених пунктах. І це, можливо, найскладніше завдання. Проте є компанії, які вже докладають зусиль до розбудови громад, де вони ведуть бізнес.
https://www.business.ua
За матеріалами hitjob.com.ua
всі новиниРоздрукувати сторінку
Нагору НазадРобота в регіонах
Місто
Вак.
Рез.
18688
15016
345
57
283
23
315
54
656
240
311
36
302
48
296
34
282
57
283
55
270
10
274
22
280
27
382
121
289
13
297
27
273
19
499
223
264
11
278
35
Робота в Україні
Статистика зарплат
Середня зарплата у Львові та області складає:
- по резюме 0 грн.
- по вакансіях 25000 грн.
Jobs.lviv.ua
- 10358 грн.
за даними Статуправління
Корисні сервіси
Корисні поради
Чому роботодавці не вказують в оголошеннях зарплату: поради hr-експертки, які вакансії оминати
Не вказана в оголошеннях зарплата часто є найменшою проблемою. Попри світо ...
Тренди українського фрилансу-2023: прогноз від Freelancehunt
Світова платформа Exploding Topics та український сервіс фрилансу Freelanc ...
Вигорання під час війни: як залишатися ефективним на роботі – поради експерта
Війна стала важким тягарем для ринку праці. За оцінками соціологічної груп ...