Забудьте усе, чому вас учили в школі!

Джеймс Алтучер – голова хедж-фонду, інвестиційний консультант і популярний блогер, автор декількох книг. У своєму блозі він ставить під сумнів сталі істини і пропонує альтернативи, висловлюючись, зокрема, що для нього школа була психіатричною лікарнею, де йому насильницьки згодовували наступні препарати:

1. Купа фактів. На лекціях я запитую аудиторію: "Коли народився Карл Великий?" Я ще жодного разу не отримав відповіді з помилкою менш ніж у двісті років. Дослідження показують, що протягом 45 хвилин після уроку ми забуваємо 90% того, чого нас навчали. Наш мозок ще треба переконати, що факти гідні запам'ятовування. Якщо він бачить пристрасть або відчуває захоплення – тоді це відбувається. Але нудні факти швидко випаровуються.

2. Перфекціонізм. У школах прославляють за п'ятірки і карають за трійки. Коли дочка каже мені, що отримала 5+, я запитую, чому їй хочеться ходити на уроки, які даються їй так легко. Трійка дає значно більше: вона показує, чому вам слід навчитися. У чому ви, можливо, не зацікавлені. Як впоратися з недосконалістю. Як справлятися з гордістю інших людей. Як боротися з невпевненістю.

3. Клани. Мій кращий друг Джиммі Бьондо ткнув мене в спину, коли я стояв біля своєї шафки. Я впав і заплакав. Здається, мені було 15. У школі вам доводиться обирати друзів з вузького кола людей. Це призводить до дружби, забарвленої в політичні тони, до злорадності, до пліток, до дружби, як вона описана в "Повелителеві мух". Так, я той самий потворний хлопчик, який у книзі загинув. І ще: я не читав цю книгу в школі. Я прочитав її короткий виклад.

4. Наука і математика. Хоча це дивні предмети, мені часто здається, що від моїх дітей чекають, що вони відкинуть свою схильність до творчості на самому порозі школи. Усе примушують зубрити, потім перевіряють. Потім знову зубріння і знову перевірка. І так двадцять років. Але цим займається лише крихітна частина мозку. Люди ж повинні задіювати увесь свій мозок. Саме це підносить нас над тваринним царством.

5. Робота. З 7 ранку і частенько до 10 вечора мої діти "працюють". Вони весь день сидять у класі, майже не рухаючись, а потім – над домашніми завданнями, поки не заснуть. Вони вчаться наполегливо працювати. Проте…

Проте, якщо ви вже в дорослому віці хочете досягти успіху, займатися творчістю, навчитися переживати провали і "продавати" свої ідеї, якщо ви хочете навчитися надавати своєму життю напрямок, вам треба РОЗУЧИТИСЯ.

Як розучитися тому, чому вас навчали у школі?

Гра. Гра (як би ви не визначали це слово) знижує стрес, заохочує творчі пориви, робить людей щасливішими. Це весело. І в цьому немає нічого поганого.
Можливо, багато людей вважають, що вони просто зобов'язані працювати, інакше вони будуть непродуктивні. Коли вони не зайняті "справою", у них починається стрес. Адже нас «підсаджують» на роботу в шкільні роки.
У що і з чим треба грати? Не знаю! У що і з чим хочете. Хоча б сходіть у музей чи подивіться фільм у середині дня.
Домашнє завдання: придумайте п'ять способів "пограти" сьогодні.

Творчі заняття. Іноді мене стомлює написання цього блогу. Тоді я займаюся чимось іще. Малюю. Чи планую виборчу кампанію в Конгрес! Від цього моєму мозку стає приємніше. Я буквально відчуваю, як запалюються нейрони. Мозок відчуває, що я його люблю. І щодня я прагну навантажити вправами різні частини мозку.
Домашнє завдання: придумайте щось, що дозволить вам виявити свою творчу натуру сьогодні (за межами звичайного робочого графіка).

Дружба. Зовсім не обов'язково дружити тільки з тими людьми, що безпосередньо поряд з вами. Так було лише в шкільний час. Тепер ми можемо дружити з людьми, які нас люблять і яких любимо ми самі.
Я довгий час не міг цього зрозуміти. І цей аспект мого життя вганяв мене у відчай. Я нарешті усвідомив це, напевно, тільки в 2010 році. Тоді мені було 42 роки. Деякі люди, слава Богу, розуміють це набагато раніше. Але мені довелося "розучуватися", забувати все те, що я засвоїв про дружбу в дев'ятому класі.

Ніякого перфекціонізму. Одна знайома якось казала мені, що хоче поїхати в Париж, тому що саме там вона буде здатна писати картини. Удачі! Ідеальних ситуацій не буває. Ми самі не ідеальні. Минуло 20 років, і вона так і не доторкнулася до своїх фарб.
Уміння жити з недосконалістю дає нам значно більше можливостей. І допомагає нам більше любити самих себе і не переживати так часто почуття сорому – що призводить до чеснішого життя і глибших стосунків. Перфекціонізм – це клітка, в якій замкнуто наше щастя.
Я втратив багато друзів, коли перестав прикидатися, що я ідеальний. Я боявся, що людям це не сподобається, і я був правий. Це нормально.
Врешті-решт, усе життя – це скульптура, вирізана ножем недосконалості. Усвідомлення цього дозволяє нам бути добрішим до хаосу, який ми бачимо навкруги. Просто жити – це зовсім непросто.

Вигадуйте всяку фігню. Факти – це для нудних людей. Будь-який факт я можу знайти в Google. Від цього я не стаю тупішим. Це звільняє в моєму мозку простір для чогось веселішого. Я читаю лише про те, чим захоплений. А то, що мені не цікаве, але може знадобитися в будь-яку секунду, я завжди дивлюся в Інтернеті. (Карл Великий народився в 742 році. Спасибі, "Вікіпедіє"!) Отже, читайте лише те, що вам цікаве.

Незалежність. І цьому теж не вчать у школі. Тому важко навчитися цьому, будучи вже дорослим. Ми втрачаємо звичку до цього. Але як тільки вам вдається навчитися бути творчою особистістю, підтримувати позитивну дружбу, придумувати ідеї, бути недосконалими, ви також вчитеся просувати свої ідеї серед людей, які в них можуть повірити. Це початок незалежності. Це означає, що ви отримуєте життєвий "диплом" і ключі від царства. Почніть "розучуватися" просто сьогодні. Це завдання не лише для дітей.

hrliga.com

За матеріалами hitjob.com.ua