Як компенсувати фінансові втрати за рахунок боржника

Позичаючи сто гривень на місяць в грудні 2012 року, коли рівень інфляції за місяць склав 100,2%, то в січні, якщо вам все ж повернуть ті ж сто гривень, їх купівельна здатність буде нижчою на 0,2%. Таким чином, за один місяць ваші гроші знецінилися на 0,2 копійки.
Нічого, якщо це один місяць, сто гривень і 0,2 копійки. А що робити, якщо суми значно більші, термін триваліший, і при цьому боржник, після його закінчення, не повертає позику в добровільному порядку? У такому разі кредитор вимушений звертатися до суду, нести додаткові витрати для того, щоб повернути свої ж гроші.
Отже, як компенсувати втрати за рахунок боржника?

Інфляційні втрати і три відсотки річних
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, якщо інший розмір відсотків не вказаний у договорі.
Таким чином, компенсувати прострочення при оплаті боргу кредитор може, вимагаючи оплати інфляційних втрат. Відповідні індекси розраховуються Державною службою статистики України і щомісячно публікуються, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розрахунок робиться згідно з Рекомендаціями стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які не змінилися з 1997 року.
Щодо трьох відсотків річних, то це компенсація за користування чужими грошовими коштами за період прострочення. Під чужими грошовими коштами в розумінні коментованої норми законодавець має на увазі користування грошима безпідставно, не маючи на те достатніх правових підстав. Інший розмір відсотків річних може бути вказаний у договорі.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних – це способи захисту інтересів постраждалого кредитора, які полягають у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Неустойка (штраф, пеня)
Неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язань і може виражатися у грошовій сумі або майні, згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України.
На практиці, найчастіше, сума неустойки виражається у грошовому еквіваленті у вигляді пені або штрафу.
Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або виконаного неналежно зобов'язання.
Пеня розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день такого невиконання. Розрахунок пені обмежується шестимісячним періодом нарахування, згідно зі статтею 232 Господарського кодексу, якщо інше не встановлене договором. А, згідно зі статтею 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Норма імперативна, в договірному порядку її не можна змінити.
Таким чином збільшити суму пені можна тільки за рахунок періоду її нарахування.

Збитки
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу збитками є:
втрати, понесені особою у зв'язку зі знищенням або ушкодженням речі;
витрати, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків за першим пунктом вимагають тільки належного підтвердження факту втрати внаслідок порушення зобов'язаною особою, і вартості втраченого.
За другим пунктом необхідно не лише підтвердити суму витрат на відновлення свого порушеного права, але й обгрунтувати розмір суми.
Таким підтвердженням може бути акт оцінки завданого збитку.
Цікава і неоднозначна практика з відшкодуванням витрат на юридичні послуги. Так, відшкодувати витрати на послуги адвоката набагато простіше, але є обмеження в розмірі. Відшкодувати витрати на юридичні послуги, що надаються юридичною фірмою, в судовому порядку, навіть у разі їх підтвердження належним чином (договір, квитанція про оплату), набагато складніше, тому що на юридичні послуги немає встановлених нормативів. Тому у суду виникає запитання – чому саме таку суму було витрачено, а не три копійки, наприклад. Але, все-таки, не дивлячись на складнощі, є позитивна практика Господарського суду міста Києва, коли були відшкодовані витрати на юридичні послуги з представництва інтересів у суді.
За третім пунктом судова практика вимагає доказу наявності прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і нанесеними збитками, що доводиться позивачем. Важливим аспектом є обгрунтованість розрахунків розміру збитків.
На окрему увагу заслуговує поняття позовної давності.
Загальний термін позовної давності три роки, згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України. Він застосовується до стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат і трьох відсотків річних.
Для нарахування неустойки застосовується спеціальний термін позовної давності в один рік відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України. Таким чином, пред'явити неустойку до стягнення можна тільки впродовж року з моменту початку відліку терміну позовної давності.
При цьому, стаття 259 Цивільного кодексу надає право сторонам збільшити термін позовної давності в договірному порядку, з урахуванням певних вимог до процедури.
Варто відзначити, що відновити строк позовної давності можна, перервавши його тривалість шляхом здійснення боржником дії, яка свідчила б про визнання ним свого зобов'язання. Такою дією може бути підписання акту звірки, гарантійний лист, передача застави як забезпечення виконання тощо.
І, наостанок, декілька слів щодо підстав для нарахування інфляційних втрат, відсотків річних, неустойки і збитків.
Інфляційні втрати і річні відсотки нараховуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України і не вимагають обов'язкового закріплення в договорі.
Основою для нарахування неустойки є її закріплення в договорі, в іншому випадку можуть бути складнощі з її нарахуванням, оскільки ч.6 статті 231 Господарського кодексу передбачає штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань у розмірі відсотків, які визначаються ставкою НБУ за весь час користування чужими грошима. Стаття 536 Цивільного кодексу України теж передбачає можливість нарахування відсотків за користування чужими коштами.
Але судова практика свідчить про те, що три відсотки річних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, це вже є відшкодування у разі прострочення.
Одночасне застосування статей 536 і 625 Цивільного кодексу можливо, тільки якщо договором передбачено використання статті 536.
Аналогічна ситуація і з відшкодуванням збитків. Фіксація в договорі положення про відшкодування збитків є запорукою їх стягнення, оскільки має місце домовленість сторін. Відповідач, порушуючи свої зобов'язання, заздалегідь погодився з можливими наслідками. Таким чином, позивачеві немає необхідності доводити причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача і нанесеними збитками, а також обгрунтовувати розумність їх розміру.

minprom.ua