Регулювання норм виплати соц. захисту населення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

У житті кожного з нас можуть наступити обставини, які відбиваються на стані здоров’я, призводять до втрати працездатності, а також до втрати заробітку як основного джерела існування. У зв’язку з тим, що такі обставини не завжди залежать від волі людини, держава покладає на себе частку відповідальності за їх настання.

Що таке непрацездатність

Держава в особі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССТВП) є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Тимчасова непрацездатність – це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, які не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, і триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин – до закінчення причин відсторонення від роботи.

Надання допомоги у разі тимчасової непрацездатності регулюється ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі – Закон) та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Хто отримує соціальну допомогу

У першу чергу, хотілося б зупинитися на переліку осіб, які підлягають соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, і які мають право на одержання матеріального забезпечення. Такими застрахованими особами є:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, в тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, і в інших органах;

2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;

3) громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соцстрахування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону за умови сплати страхових внесків до ФССТВП відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону за умови сплати страхових внесків до ФССТВП відповідно до законодавства.

Зазначеним особам видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджуються КМУ.

Страхові випадки, при яких настає право на матдопомогу

Право на матеріальне забезпечення за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробувального терміну і день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Такими страховими випадками є:
тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
необхідність догляду за хворою дитиною;
необхідність догляду за хворим членом сім’ї;
догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби;
тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу ;
протезування з розміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
санаторно-курортне лікування.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більше 14 календарних днів. Якщо така дитина потребує стаціонарного лікування, то допомога виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час його перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Щодо допомоги з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї слід зазначити, що така допомога надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин – не більше ніж за 7 календарних днів.

У разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі з першого дня за весь період захворювання. При цьому варто відзначити, що зазначена допомога по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом у віці до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічному (основній або додатковій) або творчій відпустці.

Інфосправка “Ціна питання”

Щодо розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності слід зазначити, що вона залежить від страхового стажу і виплачується в таких розмірах:

- 60% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до п’яти років;

- 80% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

- 100% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

- 100% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, хто їх заміняє і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, постраждалому від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до ЗУ “Про жертви нацистських переслідувань”, донорам, які мають право на пільгу, передбачену ст. 10 ЗУ “Про донорство крові та її компонентів”.

Нюанси страхування

“Лікарняний” не передбачений злочинцям і симулянтам

Матеріальна допомога призначається та надається за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків. Часто виникає питання, хто повинен виплачувати застрахованим особам матеріальне забезпечення за страховими випадками у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, які настали до їх ліквідації (реорганізації). У такому випадку забезпечення виплачується їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника – виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства як страхувальника.

Рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, до складу якої входять представники адміністрації підприємства і застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб.

Разом з цим слід зазначити, що існують випадки, в яких в призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності може бути відмовлено. Наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності не надається:
у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи симуляції хвороби;
під час перебування під арештом і під час проведення судово-медичної експертизи;
під час примусового лікування, призначеного відповідно до постанови суду;
у разі непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися в результаті алкогольного (наркотичного) сп’яніння;
за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.