Міжнародні молодіжні програми: чи варто напружувати сили…

Міжнародні молодіжні програми: чи варто напружувати сили…

Міжнародних програм, що тривають від двох днів до двох тижнів, не бракує. Тематика – від пошуку грошей для свого проекту до ознайомлення з країною перебування

Харків'янин Андрій Ушаков встановив невеличкий рекорд. За студентські роки нині 25-річний юнак встиг взяти участь у 32 молодіжних проектах.

"Перший раз мене взяли на вісімнадцяту програму, тобто - сімнадцять разів подавав документи і мене, скажімо так, посилали, - згадує Андрій. - Пошук інформації та підготовка документів займали в середньому 10 годин".

Системний підхід

Андрій підійшов до справи системно. Щоби спростити пошук можливостей, він сформував власну базу даних Інтернет-сайтів, де й вишукував потрібне.

"Найважче – знайти цікаву й безкоштовну програму, - продовжує Андрій. - Трохи змінив резюме, рекомендаційні та мотиваційні листи – і все. Зазвичай це були проекти з економіки – моєї спеціальності, - а також лідерства й міжнародних відносин".





Андрій поділяє молодіжні програми на групи: освітні, кваліфікована праця за фахом, підробітки та стажування, громадська діяльність, наукові можливості, а також культурні, волонтерські та спортивні проекти. На його думку, з таким поділом одразу стане зрозуміло, чого ви прагнете.

25 програм, які відвідав Андрій, були освітніми, сім – на теми громадської діяльності. На стажування хлопець не їздив: за два тижні встигнеш мало. Некваліфіковані підробітки за кордоном його теж не цікавили: хотілося навчатися.

Краще, ніж лише пиво

Така активність, судячи з усього, виправдала себе. Після закінчення Харківського національного економічного університету в Андрія не було особливих проблем з пошуком роботи. Сьогодні він є партнером і виконавчим директором у міжнародній компанії з виготовлення й постачання принтерів. Під його керівництвом перебуває близько ста осіб.

Що Андрій, тепер як працедавець, міг би порадити тим, хто теж, як він раніше, відвідує міжнародні молодіжні програми: "Напишіть у резюме про участь у міжнародній освітній програмі, отримування стипендії. Отримані знання й навички: такі-то. Коли програм кілька, це справляє враження на роботодавця, бо ти не просто ходив на пари і потім пив пиво. Коли людина була активнішою, ніж тисячі інших студентів, то вона і в роботі буде активніша, ніж інші".

П’ять міфів навколо молодіжних програм

Андрій переконаний: міфи поширює або той, хто не брав участі в програмах, або їхні постійні учасники, аби нейтралізувати конкурентів.

Міф 1. Обирають лише найрозумніших

У програмах беруть участь не найбільш гідні, а ті, хто знав про можливість, стверджує Андрій Ушаков. На його думку, іноді це абсолютно випадкові люди. Найчастіше відібрані учасники – просто активна молодь. Головне - не боятися надіслати документи.

Міф 2. За участь беруть хабарі

Існує чимало платних проектів. Але якщо вони того варті, чому би й ні: це інвестиція в майбутнє. Андрій не пригадує випадків, коли за участь у напів- чи безкоштовній програмі брали бакшиш: ви ніколи не бачите організаторів наперед, а домовитися про це через електронну пошту не вдасться.

Міф 3. Треба досконало знати іноземну

Найкращі знавці іноземних мов – перекладачі, діти, які вчили їх із дитинства, а також ті, хто присвячує навчанню чи не весь вільний час. Організаторам же, як каже Андрій з власного досвіду, потрібні такі люди, які б були здатні реалізувати отримані навички. Для участі в програмі потрібні передусім знання, щоб розуміти, про що власне йдеться. "Свого часу я з'їздив на 20 програм зі звичайним рівнем англійської. Потім вивчив мову добре, але тільки для того, щоб скласти TOEFL", – каже Андрій.

Міф 4. Учасників зомбують

Андрій: "У чому нас можна зомбувати? В тому, що рівень життя в Західній Європі значно вищий? Нам просто показують, як можна жити. Одна з цілей будь-якої програми – показати, до чого варто прагнути".

Міф 5. Чому на нас витрачають гроші й кому це вигідно?

Тут Андрій пропонує уявити, що на одному поверсі живуть чотири родини: три – забезпечені, задоволені життям; у четвертій - батько запив, мати не працює, діти виховуються вулицею. Трьом родинам вигідніше підтримати четверту й допомогти їй знову стати на ноги, ніж мати постійні проблеми через сусідів. "Тоді у всіх все буде гаразд", - переконаний Андрій Ушаков.

Автор: Аніта Грабська

всі новини

Роздрукувати сторінку


Нагору Назад