Що українці отримують за свої податки

Якби я і мій роботодавець не платили податки, то щомісяця я могла б самостійно утримувати двох пенсіонерів, півтора лікаря чи вчителя, одного міліціонера або одну третину депутата Верховної Ради.
Проте на додаток до податків, які я плачу, я все одно плачу за послуги лікарів, педагогів, а також утримую родичів-пенсіонерів, яким явно не вистачає заробленої за довге трудове життя пенсії.
Не кращі справи й у роботодавців. За даними Світового банку, у 2012 році підприємці перерахували до бюджету 55,5% доходів, з яких 43,3% становлять податки на працю.
Всього за показником "оподаткування", який визначається Всесвітнім банком при складанні рейтингу «Doing Business», Україна зараз посідає 165 місце зі 194. При цьому у банку зазначають, що завдяки скороченню кількості податків Україна за рік навіть покращила свою позицію – на цілих 20 сходинок.
Згідно з опитуваннями, проведеними Центром Разумкова, майже 3% респондентів вважають, що сплачені українцями податки розкрадають чиновники. Ще 28% вважають, що у них просто відбирають чесно зароблені гроші. Третя за чисельністю група – 17,6% – це ті, хто вважає, що податки хоч і не розкрадаються, але все одно використовуються неефективно.
Тільки 6,9% опитаних вважають, що за рахунок податків їх платник підтримує тих, хто потребує цього найбільше, і тільки 4,3% опитаних упевнені, що сплачені податки повернуться до них або до їх близьких.

Скільки ми платимо?
У Центрі соціально-економічних досліджень «CASE» підрахували, що від кожного громадянина, який отримує місячну зарплату у розмірі 2 157 грн., держава отримує 2 092 грн. податків. За рік ця сума становить понад 25 тис. грн.
З них понад 17,3 тис. грн. – це податки та соціальні внески. 15% податку на доходи фізичних осіб та 3,6% соціального внеску платить сам працівник, і ще 36,75% – єдиний соціальний внесок, який платить роботодавець. Левова частка цих платежів йде на фінансування Пенсійного фонду. Втім, навіть такі величезні, порівняно з іншими країнами, відрахування до Пенсійного фонду, забезпечують лише дві третини від його реальної потреби. Решта – так званий дефіцит Пенсійного фонду – також фінансується з бюджету – через перерозподіл інших податків.
Ще майже 8 000 грн., за розрахунками експертів «CASE», – це так звані "непрямі податки", або податки, сплачені в магазині – ПДВ (20% від собівартості товару), а також акцизи й імпортні мита.
Виходить, що працівник в Україні отримує в середньому стільки ж, скільки платить податків, але, як каже автор дослідження Дмитро Боярчук, практично нічого за це не отримує від держави. "Якщо подивитися відносні показники того, що ми платимо, я, напевно, не пригадаю жодної іншої країни, де б податки на зарплату досягали майже 50%. Але є ще й абсолютні величини. І якщо подивитися ті абсолютні суми, які йдуть на фінансування медицини чи освіти, то нам до європейського рівня ще досить довго йти", – каже експерт.
Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин також радить дивитися на абсолютні цифри і враховувати, що робота українців сильно недооцінена, а отже, і податки, які платять українці, також порівняно невеликі в абсолютному вимірі. Але треба враховувати і зворотний бік цього замкнутого кола – відносно великі податки змушують підприємців та працівників "не світити" всі свої доходи.
"З одного боку, в Україні робота є вкрай недооціненою, і зарплати кваліфікованих працівників дуже низькі. Отже, не можна розраховувати, що і податкові платежі та відрахування до соціальних фондів будуть значними. Крім того, розподіл коштів, які вже надійшли до бюджету, не є зрозумілим і прозорим. А кількість податків, які ми платимо, взагалі підштовхує до тінізації доходів, тому вести нормальне життя на ті кошти, які залишаються після сплати податків, просто неможливо", – каже Василь Юрчишин.
За даними «CASE Україна», із зарплати в 3 601 грн., яку роботодавець повинен нарахувати, щоб сплатити "чистими" працівнику 2 157 грн., на руках у цього працівника для "чистого" споживання залишається 1 670 грн.

На що витрачаються податки?
Більше половини від того, на що витрачаються податки – 58,1% – складає виплата пенсій. При цьому середня пенсія в Україні становить менше 1 500 грн. на місяць.
Серед інших головних напрямків, на які витрачаються гроші платників податків – освіта і медицина (більше 10% і 5,8% відповідно). При цьому зарплати українських лікарів та вчителів – одні з найнижчих в економіці і складають близько 2 500 грн. на місяць.
По 3,9% і 3,1% витрат йде на забезпечення правоохоронної системи і державний апарат відповідно. Примітно також, що всі ці галузі – державне управління, правоохоронна система, освіта і медицина – також регулярно фігурують на високих місцях у рейтингах корумпованості.
За даними «World Economic Forum», «World Bank», «Transperency Int.», «UNDP», «Legatum Institute», 2012 рік
"Якщо подивитися на міліцію, яка нам коштує набагато більше, ніж армія, то виникає запитання: від кого ми захищаємося? Якщо говорити про освіту, то ми витрачаємо відносно багато, але ці кошти розмиваються, і жоден український ВНЗ не входить ні в один зі світових рейтингів. Що стосується медицини, то за ті податки, що ми сплачуємо, ми повинні були б отримувати медичні послуги безкоштовно. А в реальному житті ми в кращому випадку маємо приміщення, де сидять лікарі, які беруть за свої послуги додаткові гроші, не кажучи вже про те, скільки коштують ліки", – каже Дмитро Боярчук.

Що робити?
Серед розвинених країн чи не найвищий рівень податків спостерігається в країнах "нордичного соціалізму". Там податки на порядок вище, ніж в інших європейських країнах. Якщо частка податків у ВВП становить у Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії понад 50%, то в найбільшій європейській економіці – Німеччині – цей показник трохи більше третини.
Український показник співвідношення податків до ВВП близький до німецького, але в ньому не враховуються податки на фонд оплати праці та відрахування до соціальних фондів. Разом з ними, очевидно, Україна за відносним показником відрахувань наближалася б до "нордичного соціалізму". За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Україна належить до країн з найвищими податками, – разом з державами Північної Європи. Проте ефективність того, як ці податки витрачаються в Україні та в країнах Північної Європи – зовсім різна.
Є ще один варіант, яким, наприклад, користуються США, де податки складають менше 16% від ВВП. Він полягає в тому, що держава збирає зі своїх громадян мінімальну кількість податків, а громадяни зате можуть самі подбати про себе і, через благодійність, про інших.
«Україна, незважаючи на відносно великі податки, навряд чи наздожене скандинавські країни за рівнем якості державних послуг», – каже Василь Юрчишин. Головна перешкода – такий великий переділ грошей через державний бюджет у вигляді податків і виплат можуть робити тільки ті країни, де рівень корупції традиційно дуже низький, а рівень прозорості – високий.
"Скандинавський варіант дуже привабливий, але він вимагає великої довіри населення до влади, мінімальної корупції та прозорості бюджету. На жаль, ні за однією з цих позицій Україна не досягла якогось прийнятного рівня, і саме за цими показниками програє всім європейським країнам. Інший варіант, коли всі платять мало, і кожен сам за себе, також навряд чи приживеться у нас через виховані Радянським Союзом патерналістські настрої. У нас все ще велика частина населення вірить, що держава повинна піклуватися про своїх громадян", – каже Василь Юрчишин і радить рухатися в обох напрямках – намагатися зменшити корупцію і одночасно зменшувати у громадян почуття залежності від держави разом зі зменшенням податкового навантаження.
Разом з тим, Дмитро Боярчук стверджує, що змінити ситуацію з податками можуть тільки кардинальні реформи і скорочення неефективних бюджетних витрат. Але на першому етапі, каже експерт, було б корисно, якби українці самі почали платити податки, а не тільки бачили їх у бухгалтерській звітності. Тоді вони б краще розуміли, що можуть і повинні вимагати від держави за сплачені податки.
"У нашій пострадянській ментальності немає розуміння того, що бюджет – це не тільки те, що людина отримує, а це й те, що вона платить. Люди повинні розуміти, що вони не винні державі за безкоштовну медицину, освіту, а також за те, що їх не чіпає міліція. Звичайно, добре було б, якби громадяни власноруч платили податки, як це відбувається у більшості цивілізованих країн, – каже Дмитро Боярчук, і, як приклад "зміни свідомості", наводить малих підприємців. – Ми бачимо, що у приватних підприємців, які самі платять щомісяця 200 грн., ставлення до держави, до чиновників, до системи – зовсім інше".

minprom.ua

За матеріалами hitjob.com.ua