Україна готова до зустрічі з новою економічною кризою. Залишилося лише надрукувати трохи грошей

На жаль, від торішнього оптимізму не залишилося й сліду. На асфальті лише довгий гальмівний шлях, наприкінці якого невдовзі з’явиться лінивий інспектор для оформлення протоколу. Українська економіка стрімко сповільнюється. Гальмові колодки нагадують розпечену мартенівську піч. У І кварталі зростання ВВП становило вельми скромні 1,8%. Для порівняння: торік за цей самий період – 5,2%.
Міжнародне рейтингове агентство «Fitch» уже знизило прогноз зростання української економіки у 2012 році до катастрофічних 1,6%. Тож ані цього, ані наступного року ми не досягнемо передкризових показників. Понад те, цілком можливий рецидив.
Непряма ознака наближення економічних негараздів – стрімке падіння цін на сталь на міжнародних ринках. Цього року на Лондонській біржі металів вартість сталі просіла на 21%. Ще трохи, й головний продукт українського експорту знеціниться до рівня 2009 року. До критичної позначки залишилося зовсім небагато. Судячи з цін, зараз ми перебуваємо приблизно в жовтні 2008 року.
Звісно, всі ці побоювання чиновники рознесуть вщент своїми черговими «досягненнями» на економічному терені. Мовляв, доходи бюджету зростають, реальні доходи громадян збільшуються, інфляція майже не подає ознак життя. Питається, чого ж вам ще треба? Може, протерти ганчірочкою?
Попри всю впертість статистики, весь цей фактаж при зустрічі з реальністю швидко розпадається на молекули. Доходи бюджету, які парадоксально зростають шаленими темпами за доволі скромного збільшення ВВП, пояснюються не чим іншим, як тотальним невідшкодуванням підприємствам ПДВ і вибиванням податків авансом. Багато великих підприємств уже прокредитували податківців на рік, а в деяких випадках на чотири роки наперед. Запас їхньої міцності закінчується. Обігнати п’ятирічку точно не вийде.
Інший аргумент – зростання доходів громадян – не більш ніж маніпуляція цифрами. Будь-який бухгалтер знає, що кожного кварталу відбувається збільшення мінімальних зарплат. Тобто, поступово відбілюється частина доходів, виплачуваних нелегально. Але ж самі доходи залишилися в найкращому разі незмінними.
Ще одне завоювання влади, майже європейська інфляція, яка в найближчі місяці ризикує перетворитися на дефляцію, – створена штучно та вже наприкінці ІІ півріччя це проявиться вповні.
Зараз, щоб перед виборами не сталося небажаних потрясінь, економіку посадили на голодний грошовий пайок. НБУ обмежує пропозицію готівки, про що найкраще свідчать захмарні ставки за депозитами в банках. Чи не здається вам парадоксальним, що за майже нульового зростання цін ставки за вкладами сягають 20% річних?
Грошова дієта триватиме недовго. Рівно до того моменту, як почнеться виконання соціальних обіцянок президента. Економіка, точніше споживачі, отримають у стислий термін велику суму готівкою. Плюс до цього восени піднімуть комунальні тарифи. І вже наприкінці року, або на початку наступного, країні доведеться розплачуватися за політичні подарунки.
За великим рахунком низька інфляція – єдине, що відрізняє нинішню ситуацію від подій 2008 року. Варто Нацбанку бодай трохи послабити хватку й запустити в економіку свіжонадруковані купюри, як процес одразу вийде з-під контролю. Зростання цін і девальвація гривні – гарантовані. Питання лише в їхніх межах.
Сумнівно, що держава переживе таку саму жорстку посадку, як 2008 року. Все ж таки тоді було багато спекулятивних грошей, ціни на метал були втричі вищими за нинішні, а політичні амбіції деяких лідерів істотно перевищували економічні інтереси держави. Тож сильно не впадемо, але синці наб’ємо точно.
Цей процес уже стає природною поведінкою економіки, навіть майже національною фішкою. Якщо хитається – значить Україна. Існує ж у китайському Шаоліні стиль «п’яної мавпи». Чим наші шаровари тонші?
Основним, якщо не єдиним способом вирішення всіх економічних проблем у державі стає коригування пропозиції грошей. Така монохромна економічна політика дуже зручна. Майже як коробка-автомат. Потрібно заспокоїти електорат і вселити надію на стабілізацію – ручку назад і зупиняємо друкарський верстат. Потрібно хліба й видовищ – штовхаємо вперед, включаємо маховик і за деякий час завалюємо гривню. Причому в майбутньої девальвації завжди є прекрасне пояснення – необхідно посилити позиції експортерів на зовнішніх ринках.
Продовжуючи в такому дусі, дуже скоро Україна піде шляхом латиноамериканських країн, яким навіть захмарні ціни на нафту не дозволяють зводити кінці з кінцями. І ось тоді почнеться пошук зовнішніх ворогів, націоналізація великих компаній і неадекватна поведінка лідерів держави. Перші ознаки майбутніх змін уже помітні.
www.kontrakty.ua
Підготував Анатоль БАС.

За матеріалами hitjob.com.ua

всі новини

Роздрукувати сторінку


Нагору Назад